ZAVOLOKA: «Я не люблю грати наживо свою стару музику, це як відлуння з минулого життя…»

24.09.2020 16:23

ZAVOLOKA — це не просто сценічний псевдонім, але й справжнє прізвище киянки Катерини Заволоки — саунд-артистки, композитора і графічного дизайнера, яка нині живе і працює в Берліні, Німеччина.

Вона створює експериментальну електронну музику, кришталева чистота якої є прекрасним саундтреком до переживання власних мрій і досвіду.

Від початку 2000-х у дискографії Zavoloka більше 20 релізів. Особливе місце в її доробку займає серія альбомів, присвячених стихіям природи та міні-альбом «Volya», на створення якого надихнула композиторку Революція Гідності.

Разом з Дмитром Федоренком (Kotra), ZAVOLOKA заснувала всесвітньо відомий лейбл «Kvitnu», де розробляла обкладинки практично для кожного релізу. Свого часу виступала з Aphex Twin – одним із найвідоміших артистів IDM у світі, а її альбом «Plavyna» отримав європейську премію Prix Ars Electronica.

Про експериментальну музику та шлях до неї, про життя за кордоном і плани на майбутнє – більш детальніше в інтерв'ю Каті для Svitnov.com.

Заволока

При словосполученні «електронна музика» у багатьох одразу виникає стійка асоціація: нічний клуб, гуркіт діджейських басових «діжок», потужні оглушливі динаміки і транс танцюючих... У вас з усім цим спільне - хіба що мудроване електронне обладнання, за допомогою якого ви видобуваєте найрізноманітніші звуки. У моєму розумінні, клубна «електроніка» призначена більше для ніг, в той час як експериментальна - для вух і голови. А що скажете ви, розмірковуючи в площині «музика, яку створює ZAVOLOKA». Як би ви схарактеризували свою творчість?

Мені завжди було цікаво створювати музику поза часом, яку складно охарактеризувати чи втиснути в якісь жанрові рамки, балансування між крайнощами для мене завжди було важливим.

Коли саме вирішили присвятити себе експериментальній музиці?

З дитинства мене захоплювало мистецтво – я ходила на мільйон гуртків та весь час шукала, що саме мені може бути цікавим. З часом це викристалізувалося в візуальне мистецтво та музику, я ходила на малювання і дизайн та співала в дитячому хорі. Згадую, що саме в дитинстві я вже чітко знала, що буду оформлювати обкладинки для платівок для себе та для інших музикантів, що і сталося пізніше. Але саме через експериментальну електронну музику я відкрила для себе свободу творчості, розуміння слухати тільки себе, йти своїм унікальним шляхом та створювати свій особистий код у Всесвіті.

Чи складно було свого часу пробитися в Україні молодому неформатному музиканту? З якими перешкодами боротися було найскладніше і що «на старті» було найприємнішим?

На початку я особисто знала всіх, хто займався експериментальною та електронною музикою, адже таких музикантів було лише кілька, і всі так чи інакше спілкувалися та дружили. Тоді я познайомилася з музикантом Дмитром Федоренком (Kotra), він тоді почав організовувати невеликі події, які згодом переросли в перший фестиваль експериментальної музики «Деталі Звуку», а пізніше Kvitnu Fest та інші концерти, які ми вже робили разом. Нам цікаво було все робити вперше, садити перші паростки - неймовірна синергія! Вже тоді ми об’єднали наші творчі зусилля та створили лейбл «Kvitnu», спочатку для того, щоб видавати саме українських музикантів. Згодом «Kvitnu» став міжнародним, коли ми почали отримувати демо з різних куточків планети, але ми завжди підтримували та видавали українських музикантів.

Заволока

Нещодавно з’явилася офіційне повідомлення про те, що лейбл «Kvitnu» закривається, випустивши ваш спільний з Дмитром останній реліз «Silence» – білу платівку із записаною на ній безшумною петлею. Чому прийняли таке рішення і що за 14-річну історію його існування, вам особливо хотілося б виділити?

Це як кінофільм, який завершився. Світ розвивається та змінюється зараз надзвичайно швидко і ми з ним, як невіддільна його частина. Ми відчуваємо, що разом з іншими змінами зараз формуються деякі абсолютно нові стосунки між артистом та слухачем. Комунікація зараз набагато більш пряма, і роль лейбла як посередника між слухачем та артистом різко змінюється, надаючи життя чомусь новому. За 14 років та понад 70 релізів у каталозі «Kvitnu» написав свою власну сторінку в історії експериментальної музики, ми виросли разом з нашими артистами, з якими ми створили та сформували унікальний звук «Kvitnu». Наші слухачі по всьому світу, є найкращим доказом того, що ми зробили щось гарне і чесне від серця. «Kvitnu» – це залізобетонна репутація та вдячна аудиторія і наші нові друзі – музиканти. За останні дні після закриття ми отримали надзвичайно багато дуже теплих відгуків. Ми хотіли завершити нашу кінострічку чимось дійсно потужним і придумали «Silence» – «Тиша». Тиша — це джерело і філософський камінь музики, всі звуки, вібрації — похідні форми тиші, це стан та інструмент внутрішньої трансмутації. «Тиша всередині, тиша – істина». Ми зробили білу односторонню платівку з нескінченною петлею і питанням: «Що ти чуєш, коли не чуєш нічого?».

А чи сталося щось революційне, велике за останні роки в електронній музиці в цілому, і у вашій особисто – в самій музиці, в технологіях, у її сприйнятті?

Я думаю, що революційний момент ми переживаємо саме зараз, коли музика є під великим тиском зовнішніх обставин. Саме зараз відбувається перезавантаження старих патернів та схем, які в новому світі вже не працюють, і що нас чекає в майбутньому ще нікому не зрозуміло і прогнозувати не можливо. Це чудовий момент очищення, який обов’язково треба всім пройти, щоб усвідомити, що насправді є важливим. Старі форми зникають, проросте нове.

Катю, розкажіть, будь ласка, детальніше про свої стосунки з музичною технікою. Яке обладнання ви використовуєте в процесі створення ваших композицій? Чи є така розробка в сучасній музичній індустрії, яка максимально реалізує всі ваші творчі задуми?

Я використовую не лише цифрові та аналогові синтезатори і софт, а й записую звуки, вокал, та різні інструменти. Для мене не дуже важливо саме джерело звуку, але мені подобається, коли складно сказати що саме звучить. Зараз мені подобаються гібридні синтезатори, де поєднуються декілька видів синтезу.

Заволока

Свого часу ви стали однією із перших музикантів в Україні, хто поєднав електроніку з українським фольклором, наскільки знаю, ви навіть надихалися піснями у виконанні літніх людей з різних куточків України. І що важливо, фольктроніка у вашому виконанні звучить більш високочоло, ніж у багатьох мейнстрімових однодумців. Ви вже досить тривалий час проживаєте за кордоном, чи робили там щось подібне? Чим надихаєтесь зараз?

Так, колись я їздила в експедиції та записувала стародавні українські пісні та традиційні інструменти в різних куточках України. У кожної країни є свої особисті вібрації, своя унікальна частота, яку складно розгледіти та почути в місті. Я полювала саме за нашою унікальною частотою землі, за тим, що складно вербалізувати та описати й дослідити, а можна тільки відчути. Де б я не жила, я народилася та виросла в Україні, і це безперечно має сильний вплив на світосприйняття, мою особисту вібрацію та звучання моєї музики і візуального мистецтва.

Зараз я вже рік живу у веселому стробоскопічному місті музичної розмаїтості Берлін, у Німеччині. До того я 5 років жила в Австрії, де вчилася у Віденській Академії образотворчих мистецтв і коли отримала диплом одразу почала готуватися до переїзду в Берлін. Для мене життя в Відні – це був темний період особистісної трансформації та переосмислення цінностей. Дуже важкий період, який необхідно було пройти, як пустелю, щоб струсити его-нашарування та зашкарублості й кліше в голові. Взагалі будь-яка еміграція в іншу країну – це дуже сильний досвід і тектонічний зсув свідомості, який не можливо пояснити людині, яка такого не пережила. Потрібна сміливість, незламний намір та чітке розуміння, для чого ти це робиш, і для чого особисто тобі це потрібно. Бо насправді, ідеальної сферичної країни у вакуумі немає, і скрізь є свої плюси і свої мінуси, розчарування та натхнення.

В одному із ваших інтерв’ю ви говорили: «Творча особистість не може довго затримуватися на одному місці». Чи не плануєте повернутися назад до України? Можливо, змінити Німеччину ще на якусь іншу країну?

Вже змінила Відень на Берлін. Я все ще впевнена, що для творчості та натхнення потрібен рух у просторі, щоб розширювати свої рамки сприйняття та отримувати нові знання і досвід. Переїзд це завжди дуже великий стрес та тиск, в процесі якого ти відкриваєш багато чого в собі — як негатив, так і позитив, й ти можеш собі дуже сильно здивуватися. Це напевно як сходження на складну гору, або пережити війну. І хоч я дуже втомилася від переїздів, віз, купи документів, та нескінченного облаштування нового життя і колонізації нового простору, саме зараз місто Берлін мені дуже подобається! Якось прочитала веселе, що один джазовий музикант переїхав на острів Ібісу ще в 60-х роках і там вже експати та хіпі скаржилися, що «от же ж Ібіса вже не та, а от колись були часи!» (Посміхається, - прим автора). В Берліні, теж зараз можна деколи почути що «Берлін вже не той!», але все одно нині це найбільший згусток творчих вершків та найбільш весело-анархічне місто, що дихає свободою.

Заволока

Ще однією особливістю вашої музики є використання звуків з навколишнього середовища. А можете розповісти про ті звуки, запис яких для вас став особливо цінним?

Це були мої польові записи на Майдані, на Революції 2013-2014 року в Києві. Ми тоді ходили кожного вечора, коли людей трохи меншало і запитували себе, як ми можемо допомогти, вплинути або згодом відрефлексувати через мистецтво? Наші друзі нам весь час казали, що ми маємо виступати, але мені було цікавіше спостерігати і я скрізь носила з собою маленький легкий відеорекордер і записувала все, що бачила і чула. І от коли почався вогонь та коктейлі Молотова та феєрверки на Вогнехрещу, й коли люди почали грюкати марш металевими дрючками по спаленим автобусам поліції на Грушевського – все це для мене перетворилося на якусь потужну симфонію свободи. І тоді, коли ми втомлені поверталися додому, щоб відпочити – ми включали стріми з Майдану, і тільки під цей ритмічний монотонний брязкіт барабанів ми й могли заснути, і якщо він переривався, це означало загострення й атаку. Саме ці звуки стали основою міні-альбому «Volya» 2014 року.

З чого у вас, зазвичай, починається робота над треком? Ви обдумуєте її тижнями, чи це раптово може просто «клацнути». Чи і так, і так?

Як правило для альбому я шукаю концепцію, – це як довга медитація і формування наміру – що я хочу сказати самій собі та що я хочу донести слухачу? Тоді вже метафізика – я для себе називаю це терміном «встигати за душею та серцем», вловити момент настрою, натхнення спіймати за хвіст, імпровізація. А згодом вже включається розум та технічне шліфування і я по краплинках збираю до купи цей скелет. Візуальна складова теж одразу включається в процес, як синестезія.

Переборщивши з перцем «чилі», можна спалити смакові рецептори. Разом з цим не терпиться дізнатися, як вам вдається створювати мелодії, які захоплюють якимось містичним чином і змушують переслухувати їх знову і знову, не викликаючи «перегорання»? Чи самі ви переслухуєте свої творіння? І яка музика звучить у вас вдома?

Цікава річ, що коли я десь чую свої старі альбоми, то абсолютно не пам’ятаю, як саме я їх тоді зробила. Це як якийсь період в житті проходиш, отримуєш досвід і рухаєшся далі. Я не люблю грати наживо свою стару музику, це як відлуння з минулого життя, хоча мені й подобається чистота наївності моїх перших альбомів. Я слухаю дуже різну музику, від електроніки та найжорсткішого техно до гітарної музики та психоделії.

Заволока

Доводилося чути й читати різні думки про експериментальну електронну музику. Багато людей «закидають», що електронна музика, або взагалі музика, створена такими чином, - несправжня. Як ви до цього ставитесь? Яке в цілому у вас відношення до критики і як її переживаєте?

Це якесь веселе про «закидають», це для мене десь з категорії сперечатися про смаки, хоч деяка музика і для мене звучить мертво, а от треш має звучати якісно, якщо вже туди залазити! (Посміхається, - прим. автора). Конструктивно критику та поради я люблю, особливо від людини, яку поважаю, і якій довіряю. Все інше ігнорую, і вчуся не витрачати часу та енергії на неважливе для мене.

А який найбільший комплімент ви чули в адресу своєї музики?

Що моя музика «timeless», тобто поза часом.

Заволока

У вашій творчості є серія присвячена стихіям природи, яка виходила у світ з 2007-го року від альбому «Viter», та завершилась 2018-го альбомом «Promeni». Робота над яким релізом видалась найбільш клопіткою? І яка стихія вам все ж таки ближча?

Саме останній «вогняний» альбом «Promeni» з серії альбомів, присвячених очищенню через стихії, я завершила у Відні. Для мене це було закінченням одного етапу життя і спалення зайвого та непотрібного перед новим етапом. Всі 4 томи для мене є сильними. Після закінчення серії я відчула значне полегшення, що я можу далі рухатись.

Як відомо, вашою улюбленою письменницею ще з дитинства є Леся Українка. Власне, назва альбому «Promeni» і є присвятою саме їй. Адже слово «промінь» не є питомо українським – це неологізм, який вона вигадала в ХІХ столітті. А хто з сучасних поетів та письменників вас надихає? Що зараз читаєте?

Так, дуже люблю з дитинства Лесю Українку, і мені було цікаво, що вона вигадала слово «промінь», а її мати — письменниця Олена Пчілка вигадала слово «мистецтво». Письменники генерують слова і неологізми, як музиканти генерують звуки – от нещодавно купила гарну книгу «Quadrivium: The Four Classical Liberal Arts of Number, Geometry, Music, & Cosmology», багато читаю різної езотерики, нещодавно замовили для себе каталог робіт містичної абстрактної художниці Hilma Af Klint. А з українців дуже люблю Олеся Бердника, якраз зараз читаю його «Камертон Дажбога». Потім на черзі книга Валерія Ананьєва «Сліди на дорозі» про трансформацію людини на російсько-українській війні.

Ви поєднуєте в собі дві близькі по духу пристрасті - складну комп'ютерну музику і графічний дизайн. У тому, що ви в обох іпостасях великий професіонал, можна переконатися, ще тільки відвідавши ваш офіційний сайт - стильний і стриманий. Обкладинки альбомів ZAVOLOKA та візуальна складова лейблу «Kvitnu» – теж ваша робота. Розкажіть про цю вашу пристрасть? Який у вас підхід? Яким творінням ви найбільше пишаєтеся? І чи є які-небудь проекти, над якими ви зараз працюєте і якими готові з нами поділитися?

Коли я роблю дизайн обкладинки для інших музикантів, я в процесі весь час слухаю їх музику і намагаюся зрозуміти, що саме хотів сказати музикант і зобразити це в обкладинці. Візуальна складова неподільна від звуку і впливає на сприйняття музики. З останніх робіт – ми зробили на Kvitnu перевидання на вініловій платівці альбом британського контроверсійного і нашого улюбленого музиканта Muslimgauze – «Salaam Alekum, Bastard», де в artwork хотіли передати, що – музика як зброя. Це старий альбом 1995 року, з часів, коли висловлювання і позиція митця могла вплинути на політичну ситуацію в країні та світі, й коли спецслужби вважали деяких музикантів серйозно небезпечними через вплив митця на свідомість аудиторії. Коли митці не піддавали цензурі себе і свою позицію, боячись, що на них буде полювання за неполіткоректність. Коли художня свобода чесно висловлювати свої суб’єктивні погляди, якою б жорсткою не була форма висловлювання, була ціннішою за будь-які можливі занепокоєння чи страх образити чиїсь почуття. Також я вже завершила роботу над своїм сьомим альбомом який називається «Ornament», який дуже скоро вийде на платівці на лейблі Prostir! Це альбом контрастів та про баланс. Орнамент, як носій інформації та елемент кодування для унікального та складного алгоритму, що модулює стан, простір, намір та шлях. Закодований намір орнаментом, криптографія серця. В ньому музика та візуальна складова міцно запаяні в один аудіовізуальний твір. Я ще зараз готую відео на одну із композицій, малюю дуже багато графіки та орнаментів. Зовсім скоро ми все анонсуємо!

А що ще плануєте у творчій перспективі? Я не хочу провокувати на конкретику, бо розумію, що для творчості не дуже корисно розкривати карти передчасно. Але хотілося б дізнатися, які ще теми та ідеї хвилюють вас, і що ви обов'язково хотіли б створити в майбутньому?

Одразу після випуску мого нового альбому «Ornament» 14-го жовтня 2020, я продовжу роботу над третім альбомом для Cluster Lizard «Star Corsair». Це новий sci-fi techno проєкт з Дмитром Федоренком. Ми вже розпочали над ним роботу, сформована концепція і створили декілька композицій. Це має бути дуже потужна робота! Альбом натхненний романами Олеся Бердника – нашого улюбленого українського письменника-фантаста, філософа, дисидента та політв'язня радянських таборів. Деталі згодом розповімо!

Чи можете ви щось розказати про себе таке, чому дивуються люди? Що могло б бути несподіванкою для багатьох?

Ну якщо говорити про останні події, то мені здається для багатьох було несподіванкою закриття нашого лейблу «Kvitnu». Закрити потужний лейбл на піку свого розвитку, з ідеальною репутацією та безмежною повагою від слухачів та музикантів, це треба мати міцні горішки!

Заволока